Все статьи
Сонце. Єдина зірка нашої планетарної системи: для астрономів - "жовтий карлик" G2V, а для всіх істот на Землі - джерело світла і тепла. Справді, життя на планеті в її нинішньому вигляді було б неможливим без енергії Сонця, адже саме вона запускає процеси фотосинтезу - утворення органічних сполук із виділенням кисню.
Цей вид електромагнітного випромінювання заведено називати ультрафіолетом. Він має величезне значення для здоров'я і життєдіяльності людини: ультрафіолет має антисептичні властивості, в помірних кількостях він стимулює імунітет, застосовується для лікування багатьох шкірних захворювань, таких як псоріаз, екзема, рожевий лишай. За допомогою ультрафіолету відбувається синтез вітаміну D3 - найважливішої речовини, що бере участь в утворенні кісткової тканини. Крім того, сонячне світло нормалізує психо-емоційний фон: згадайте, наскільки похмурим буває настрій у сірі, тьмяні, похмурі зимові дні і як радіє організм першим весняним промінчикам.
Сонячна "абвгдейка"
Але не все так просто і "сонячно". Надлишок ультрафіолету може в буквальному сенсі слова спалити те саме життя, яке він підтримує. Учені розробили спеціальні стандарти ISO, що визначають типи сонячного випромінювання:
- довгохвильовий діапазон, або А-ультрафіолет
- середньохвильовий, В-ультрафіолет
- короткохвильовий, С-ультрафіолет
Випромінювання типу УФ-С не досягає поверхні Землі, цьому перешкоджає озоновий шар - головний природний світлофільтр, а УФ-В поглинається атмосферою на 90%, однак і кількість, що залишилася, може серйозно нашкодити живим організмам. Для людини надмірне випромінювання загрожує серйозними проблемами шкірного покриву: опіками, а в довгостроковій перспективі - порушеннями в структурі ДНК. Нуклеїнові кислоти, з яких і складається наш "генетичний код", за надлишку ультрафіолету руйнуються, що призводить до генетичних мутацій і, як наслідок, - до ракових захворювань. Шкіра - перший і найважливіший захисний бар'єр на шляху ультрафіолету в людський організм. Основний елемент у цій системі - темний пігмент меланін. Саме він поглинає світло у верхньому шарі шкіри - епідермісі, не пропускаючи випромінювання в глибші шари і тим самим захищаючи весь організм. Ця "розумна" речовина виробляється людським тілом, і її кількість визначає чутливість шкіри до світла. Що частіше людина перебуває на сонці, то активніше відбувається збільшення клітинного запасу меланіну. Спадкові чинники відіграють тут важливу роль: у світлошкірих сіверян вміст меланіну в шкірі значно нижчий, ніж, приміром, у корінних жителів Африки, тому й обгорають вони набагато швидше. Не слід забувати про зір: яскраве сонячне світло за пролонгованої дії згубно позначається на стані рогівки та сітківки ока, може спричинити важкі опіки або навіть сліпоту.
О, мода! Ти небезпечна...
Слід зауважити, що до середини минулого століття молочний колір шкіри був привілеєм аристократів, які проводили своє дозвілля на тінистих галявинах і під покровом родинних маєтків, у той час як простий люд горбатився, обробляючи поля у спеку й у холод. Але все змінилося з точністю до навпаки після Другої світової війни: блідість і білошкірість означала необхідність заробляти свої "кревні" щоденною працею в стінах фабрик і офісів, а шикарна бронзова засмага асоціювалася з млістю тропічних курортів. Почалася повальна мода на "шоколадок", і образи м'язистих мачо в обнімку зі спортивними красунями, які потягують коктейлі на тлі золотистих пляжів, заполонили телеекрани і сторінки глянцевих журналів.
Хімія і життя
Однак природу не обдуриш, і світлошкірі європеоїди замість бажаної "бронзи" отримували хворобливі опіки й ефект "зміїної шкури", що облазить лахміттям. На допомогу прийшла косметична промисловість. Були придумані так звані УФ-фільтри - хімічні сполуки, здатні відбивати світло або поглинати його, не даючи проникнути в шкіру. Принцип їхньої дії залишається незмінним і в наші дні: існують "фізичні" і "хімічні" УФ-фільтри. "Фізичні", або такі, що відбивають, фільтри розсіюють ультрафіолет і складаються з мінеральних пігментів - діоксиду титану, оксиду цинку, силікату магнію. Плюс цих засобів полягає в тому, що вони не вступають у реакцію зі шкірою. Однак є й певні незручності у використанні: вони мають досить важку, водонерозчинну структуру, і покривають обличчя щільною білуватою плівкою. Якщо ви хоч раз відпочивали в спекотних країнах, де є місця для занять серфінгом, то, напевно, бачили людей з дошками і з строкатим "бойовим розфарбуванням" на обличчях - це цинковмісні креми. Проводячи на воді по кілька годин під тропічним нещадним сонцем, серфери вміють цінувати здоров'я своєї шкіри.
Нещодавно в США було проведено дослідження серед кількох тисяч добровольців, які регулярно користувалися засобами для захисту від засмаги. За його результатами вчені з'ясували, що УФ-фільтри можуть проникати в кров і накопичуватися в організмі. Зокрема, популярний серед виробників "сонячної" косметики УФ-фільтр бензофенон-3 (оксибензон), був виявлений у 96% досліджених зразків сечі, взятих в американців різного етнічного походження, віку та статі. При цьому в організмі молодих жінок середній вміст цієї речовини був утричі вищим, ніж в організмі чоловіків, а в крові білих американців у сім разів вищим, ніж в афроамериканців. Візьміть тюбик з вашим улюбленим і звичним сонцезахисним кремом, і уважно прочитайте його склад на етикетці. Ви впевнені, що заради сумнівної і миттєвої моди ви готові "годувати" своє тіло всією цією хімією?
"Хімічні" УФ-фільтри - це прозорі, добре розчинні у воді речовини. Їх дуже зручно додавати в найрізноманітніші види косметики - сонцезахисні креми і лосьйони, денні креми для обличчя, пудру, тонувальні засоби, помаду і блиск для губ. У своєму складі ці засоби можуть містити ПАБК - параамінобензойну кислоту та її ефіри, саліцилати, похідні коричної кислоти (циннамати), антранілові ефіри, оксибензофенони. Принцип дії - поглинання світла і перетворення його енергії в тепло. Звичайно ж, серед відпочивальників і туристів саме ці препарати, легкі та зручні в застосуванні, набули особливої популярності. Здавалося, з їхньою допомогою навіть в екваторіальних країнах сонце було безсилим. Та й використання таких кремів однаково давало можливість засмагнути - просто шкіра темніла повільно і поступово, не покриваючись болісними рожевими бульбашками.
Краса за будь-яку ціну?
Але йшли роки, і поступово почала з'ясовуватися справжня ціна смаглявості, настільки жаданої західними людьми. До кінця 90-х років двадцятого століття в десятки разів почастішали випадки ракових захворювань шкіри, причому насамперед серед постраждалих були фанати довгого лежання на пляжі. Медики дивувалися - як же так, адже найважчі пацієнти свого часу старанно користувалися засобами від засмаги, і начебто ризик хвороб шкіри на кшталт меланоми мав бути зведений до нуля. Коли ж почала проводити дослідження, вчені були шоковані фактами, що відкрилися.
По-перше, діючі речовини в складі виявилися далеко не настільки нешкідливими. Наприклад, вищезгадана ПАБК у низці випадків розкладається з утворенням мутагенів, а багато інших компонентів є алергенами і можуть стати джерелом вільних радикалів - ініціаторів окислення, а значить старіння живих клітин, і навіть бути причиною гормональних змін.
По-друге, винайдене для зручності споживачів позначення під абревіатурою SPF - sun protection factor - як виявилося, лише заколисує увагу і пильність людей. Букви SPF разом із числовим значенням - SPF-10, 30, 80 і так далі - можна побачити на всіх упаковках із сонцезахисними засобами, і це означає ступінь ефективності захисту. Цей фактор показує, наскільки цей засіб уповільнює появу перших ознак сонячного опіку: якщо на пляшечці є напис "SPF-30", то - в теорії - ви зможете пробути на сонці в тридцять разів довше, ніж без захисту. Однак на практиці все набагато складніше. Повернімося до видів сонячного випромінювання: ми пам'ятаємо, що С-ультрафіолет практично повністю блокується атмосферою Землі, тому до поверхні планети досягає лише А і В тип. У середньохвильовому В-діапазоні випромінювання має більшу енергію, і саме воно за тривалого контакту зі шкірою викликає почервоніння та опіки. Тому вважалося, що саме воно є причиною виникнення меланоми та інших ракових захворювань. Однак зараз відомо, що цей ультрафіолет не здатний проникнути глибоко в шкіру, і атаці піддаються тільки верхні шари епідермісу. Він служить своєрідним сигналом, що попереджає людину - все, на сьогодні сонця достатньо! І ми саме цю сигнальну систему благополучно блокували сонцезахисними засобами із захистом від В-ультрафіолету впродовж понад півстоліття. Однак справжню небезпеку таїть у собі випромінювання А-типу, саме воно може проникати в глибокі шари шкірного покриву і руйнувати молекулярні структури клітин. І оскільки шкіра перестала обгорати, і тривожних сигналів від організму більше не надходило, то люди почали проводити під відкритим сонцем довгі години, дозволяючи смертоносному випромінюванню просочувати організм.
Не все пропало...
То як же попередити всі ці "жахи"? Відповідь знали ще наші пра-пра-прабабусі. Не варто ризикувати даремно, все повинно бути в міру: постарайтеся не засмагати в години найбільшої сонячної активності; носіть легкий, добре вентильований одяг з натуральних матеріалів (бавовна, льон, шовк), який прикриває відкриті ділянки тіла; закривайте голову уборами з полями чи козирком, щоб тінь падала на обличчя; не скупіться на хороші темні окуляри з поляризаційними лінзами; не зловживайте "хімією" для засмаги та від засмаги і... посміхайтеся назустріч Сонцю!